Чому нас вчать маленькі діти?

Останнім часом мене не полишають думки того, що нам дорослим потрібно вчитись саме у наших дітей. Спостерігаючи за їхньої відкритістю та неприхованою жагою життя, в самої виростають крила. Хочеться жити, творити і просто радіти кожному дню.

Моїй доні всього 1,5 роки, а вона вже навчила мене багатьом речам, і продовжує вчити, кожного дня.

Ми дорослі загубили ту дитячу відкритість десь далеко в дитинстві. І зважаючи на щоденні проблеми, нам ніяк не вдається повернутись до цього прекрасного «відчуття» розкутості. А може нам потрібно простіше дивитись на речі? Тоді й світ довкола стане простішим для нас.

Чому ж нас можуть навчити наші діти:

1. Стриманості.  По натурі я дуже запальна, і досить часто можу просто закипіти, накричати чи, не дай Бог, вдарити. Але дивлячись на мою маленьку, на її допитливі  перелякані оченята,  з’являється лише бажання обійняти.

2. Терпимості, наполегливості та впертості. Подивіться як дитина вчиться ходити. Вона падає, вдаряється, але не плаче встає і далі йде. Це що не обхідно нам дорослим, щоб не падати духом і просто «лежати», адже у всіх негараздах, які трапляються з нами винні Ми, саме Ми…

Бо бажання піднятись і піти не таке сильне, як просто лінь. Треба набратись такої терпимості як наші діти і йти вперед.

3. Не приховувати емоції. Скажіть вам ніколи не хотілось закричати від радості чи горя, можливо просто сісти заплакати чи просто голосно розсміятися? Чи можливо виказати все, що ми думаємо набридливій особі? А може  Думаю таке бажання виникає в кожного. Але замість того, щоб це зробити ми змушені приховувати такі бажання. Бо хтось подумає не те про нас. Сусіди скажуть навіжена, ще й викличуть міліцію.  Перехожі переглянуться і покрутять пальцем.

А інколи так хочеться відчути себе дитиною і не приховати ні радість ні розчарування просто сміятись, дуріти чи плакати. Проте наш соціум не завжди це сприймає так як треба. А може не варто звертати увагу на чиюсь думку? Може треба слухатися голосу свого серця? Адже стримувати свої емоції це шкідливо для здоров’я.

4. Вихованості. В сім’ях дуже часто можуть виникати сварки, але кожен з батьків намагається при дитині бути стриманим. Ми хочемо щоб діти росли розумними та вихованими. І таким чином на власному прикладі вчимо. Тобто самі ще раз самовиховуємось.

5. Любові. Вони люблять нас просто за те, що ми дали їм життя. Вони не вимагають від  нас взамін на любов чогось ще. І ми їх любимо не за красу чи розум, а просто за те, що  вони наші діти. Вони люблять навколишній світ, кожну рослинку, кожну тваринку і це -  супер ……

 І це лише незначний перелік того чого нам дорослим варто повчитись у дітей. Навіть у тих, які здавалося б ще нічого не вміють роботи, але вони можуть бути просто дітьми. А  ми , на жаль,  загубили таке вміння десь далеко в дитинстві.

Поспостерігайте за поведінкою ваших дітей, можливо й ви щось пригадаєте. J