Жіноча інтуїція та радість материнства

Молода сім’я, яка вирішує народити дитину завжди стикається з масою питань на які важко знайти однозначну відповідь. На поміч зазвичай приходять батьки, лікарі, друзі, які намагаються порадити що і як слід робити. Проте, часто ці поради не лише не допомагають, але й приносять розчарування.  Наведу кілька прикладів з власного досвіду.

Коли я стала мамою, я взагалі нічого не вміла робити з дітьми. І мені було дуже страшно брати донечку на руки, міняти підгузник, переодягати її. Проте, розуміючи, що це моя дитина і ніхто крім мене цього робити не стане я швидко подолала свій страх і навчилась робити все необхідне.  Але були питання які заганяли мене в глухий кут і я прислухалась до порад інших. Проте, як потім виявилось, я помилялась в такому підході до вирішення проблеми.

Ситуація перша. Ні для кого не секрет, що зараз ніхто не використовує пелюшки. Дитинку одразу ж вдягають в повзунки і рубашечку. Проте, мені почали радити, що необхідно сповивати дитинку на сон, щоб вона добре спала і не будила себе. Я старанно сповивала донечку на денний та нічний сон. Але він не став у нас міцним і спокійним. Дитина прокидалась кожні півгодини, плакала, крутилась. Це додавало проблем всім. І тоді я вперше вирішила не слухати нікого і поступити так як я відчуваю буде правильно. Я перестала дитинку сповивати. І як не дивно сон став міцним, а дитинка спокійна.

Другою ситуацією було питання сумісного сну. Я, як молода і недосвідчена мама, слухала рекомендації деяких лікарів та своїх батьків, які в один голос твердили що дитина повинна спати в колисці. І я старалась дотримуватись цього.

І якщо вдень вона ще хоч якось спала в колисці, то вночі мене ситуація виводила з себе. Кілька підйомів на ніч для годування, безкінечний плач, намагання вкласти в колиску, і знову годування. Врешті решт ми все одно під ранок засинали разом. А вдень я відчувала себе розбитою і все валилось з рук. Після двох тижнів таких мук я вирішила слухати лише себе. І ми почали лягати разом. Після того як ми почали спати разом, я і донька стали дійсно добре висипатися. Навіть нічні годування стали дещо рідшими, а сон міцнішим. Тому я вирішила, що сумісний сон це найкраще рішення для нас.

Третьою була ситуація з лікуванням. Як тільки ми починали шмаркати чи кашляти, лікарі тут же прописували нам купу ліків, в тому числі і антибіотики. Перші дні я намагалась дотримуватися всіх рекомендацій, а потім мені просто ставало шкода свою дитину. Я не хотіла з такого раннього віку шпигувати її хімією. І я почала сама уважно вчитуватись в інструкції до препаратів, дивитись за станом здоров’я доньки і прислухатися до свого внутрішнього голосу. В той же час я старалась звести кількість ліків до мінімуму. І вважаю що такий підхід теж нам допомагає. Коли нас застає хвороба, я уважно вислуховую рекомендації, вивчаю всі можливі варіанти лікування і слухаюсь що підказує мені серце. І тільки тоді приймаю рішення. Я вже писала про те що мама повинна сама бути не лише мамою, але і в певній мірі і лікарем. Адже лише ми самі можемо відчувати краще за інших, що саме потрібно нашій дитині. Тут звісно ж у пригоді стала б медична освіта, проте не завжди її буде достатньо. Скільки і на кого ми колись не вчилися життя така штука, що доводиться постійно займалися самовдосконаленням та самовиховання. І наявність вищої освіти ще нічого не значить. Тому на мою думку, ми батьки, повинні самі дати своїм діткам все найкраще, а для цього не гріх трохи повчитись самим.

Я нікого не закликаю прислухатися і виконувати мої рекомендації та поради. Проте, за для щасливого, легкого, та радісного материнства я рекомендую прислухатися до своєї інтуїції, навчитися фільтрувати всю інформацію, та приймати правильні рішення які нам завжди підкаже внутрішній голос. А проте як це правильно зробити ми поговоримо через кілька днів. Тому слідкуєте за оновленням блогу.